-∞НЕСКІНЧЕННА МАТЕМАТИКА+∞: квітня 2017

АВТОПОРТРЕТ

У житті я не слюсар, не лікар,

Не будую і хліб не печу,

Я, насправді, звичайний вчитель,

Вам про учнів своїх розкажу.

Мої учні – то моє натхнення,

Що підняло колись на крило,

Мої учні - то злети й падіння,

Адже різне в роботі було.

Мої учні – то тихі й спокійні,

Ну а то галасливі за край.

Мої учні – межа у терпіння.

Де вона?! Є вона!? Відгадай!

Наші учні нам дивляться в очі,

І дивують нас кожен раз.

І ми з ними старіти не хочем,

І над нами не владний час.

І я вдячний, що в моїй роботі

Будні є і святкові дні,

І що поруч зі мною діти.

МОЇ УЧНІ - МОЇ ВЧИТЕЛІ!!!